Відбувся сьогодні о 13:00 в приміщенні кінотеатру "Київ" (проспект Шевченка). Заходиш до зали і одразу ж згадуєш старі світлини 1991-95 рр.: той же ж прапор, напівосвітлене старе приміщення кінотеатру, облупені стіни, дерев`яні крісла. Атмосфера тільки змінилася. Тут вже далеко не повний зал. Сьогодні було чоовік з 50. Приємно, що приїхало багато гостей з районних осередків.

Говорили спершу про ситуацію в районах, постраждалих від повеней і про масовий дерибан бабла. Скажу чесно, я спізнився і ці моменти пропустив, тому не знаю до чого дійшли присутні, але опісля засідання весело жартували: скоро на франківщині з`являться нові чиновницькі дачі...

Потім говорили про політичну ситуацію. Тут все ясно - курс на Юща.При чому цілком грамотно сформульоване пояснення - якщо будуть вибори (а вони будуь без сумніву, не важливо чергові чи позачергові), то Кремль має сьогодні всі шанси вдало розіграти свою партію. Два кандидати, які мають найбільше шансів перемогти (як в парламентських, так і в президентських виборах), ховають позаду себе російську тінь. Якщо Юща "викинуть" - тоді велкам бек раша.

По Чорноморському флоту все просто - чемодан, вокзал, росія.

По НАТО трохи складніше. Річ в тому, що в УНСО не дуже люблять всілякі там військові союзи, але враховуючи тепершню ситуацію з нашими "мирними" сусідами - краще фіговий товариш ніж гарний ворог.

По ядерній зброї - чіткої позиції не почув, але, судячи з реакції присутніх, в її необхідності ніхто не сумпінвається.

Одиз з представників районного осередку в Городку підняв цікаву тему - військова підготовка в школах, особливо сільських. Виявляється, за останні роки на місцях встигли подерибанити все шкільне майно, яке вважали непотрібним. Це все робилось під гучні викрики про роззброєння та пацифізм нашої держави. Тепер навіть у районних школах немає не те що б місць для зберігання зброї, але й саму зрою діти бачать тільки на картинках. Та й навіть звичайні ТОЗи є не всюди.

А ось в моїй рідній школі в місті Калуші нас навіть возили до військової частини, де ми розбирали і збирали АК, кілька разів стрельнули по мішенях. Правильно сказав один із присутніх на з`їзді: краще один раз відчути, ніж сто разів побачити.

Підняли ще одне цікаве питання - наявності радіоточок в містах і селах. Звісно, після розпаду радянського союзу більшість свідомих українців намагалися якомога швидше позбутися цього символу минулої епохи. А дарма. Адже з приходом незалежної України прийшло і наше рідне радіо. І яким би поганим воно не було (а воно не завжди таке погане, як розказують) - це все одно чудовий інструмент сповіщення населення в разі стихійного лиха чи надзвичайної ситуації. А сьогодні на Львівщині діють приблизно 15% радіоточок. Всі інші або непрацюють, або машканці області просто відмовились від них.

Під кінець традиційні тричі "Слава Україні - Героям слава".

Може це відродження УНСО?